Вікові особливості розвитку емоційно-вольової сфери дошкільників
Емоції з’являються в людини ще до її народження. Емоційні реакції задоволення й невдоволення спостерігаються у людського плоду вже на п’ятому-шостому місяці вагітності.
Важливість вивчення вікових особливостей емоційної сфери дітей пов’язана з тим, що є тісний зв’язок емоційного та інтелектуального розвитку. Порушення в емоційному розвитку дитини призводять до того, що дитина не може використати інші здібності, зокрема інтелект, для подальшого розвитку. У дітей з емоційними порушеннями переважають такі негативні емоції ,як горе, страх, гнів, сором, відраза. У них спостерігається високий рівень тривожності, а позитивні емоції виявляються рідко. У зв’язку з цим виникає завдання контролю за емоційним розвитком дітей і при потребі застосування психокорекційних програм.
Вікові особливості розвитку емоційно-вольової сфери дошкільників.
У 2-3 роки виникають соціальні форми гніву – ревнощі й заздрість. Діти сердяться й плачуть, якщо мати в них на очах пестить чужу дитину.
У 3-4 – річних дітей з’являється гордість за свої досягнення. Діти прагнуть продемонструвати свої успіхи дорослому. Якщо це не вдається, то їхні радісні переживання з приводу успіху істотно захмарюються. Виникає образа з приводу ігнорування чи невизнання успіху дорослими, прагнення до перебільшення щодо успіху.
Для більшої частини 5-6-річних дітей стає доступним визначення емоцій іншої людини слухаючи її інтонацію в голосі. Затримка в розвитку цього вміння відбувається, коли в дитини формуються стабільні негативні емоційні переживання (тривога, почуття меншовартості). Очевидно, це призводить до зниження контактів у спілкуванні й, як наслідок, до недостатнього досвіду в сприйнятті емоцій інших. У цих дітей недостатньо розвинена й емпатія.
У дошкільному віці (6-7 років) виникають дружні стосунки між дітьми, хоча чіткого розуміння дружби ще немає, поняття довірчих відносин і взаємності для дітей цього віку занадто складні.
Емоційні порушення дітей – дошкільників зазвичай поділяють на три групи. До першої входять діти з вираженими внутрішньо-особистісними конфліктами. У цих дітей батьки й педагоги відзначають тривожність, необґрунтовані страхи, часті коливання настрою.
Другу групу становлять діти з міжособистісними конфліктами. Ці діти вирізняються підвищеною емоційною збудливістю, дратівливістю, агресивністю.
Третю групу становлять діти як із внутрішньоособистісними, так і з міжособистісними конфліктами. Для них характерні емоційна нестійкість, дратівливість, агресивність, з одного боку, і вразливість, тривожність, підозрілість і страхи – з іншого.
Якщо Ви звернули увагу на свою дитину, яка має вищезазначені емоційні реакції або, на Вашу думку, нестандартну поведінку, це можуть бути вікові особливості дитини,але якщо побачили деякі тривожні прояви, агресивність чи надмірну вразливість та плаксивість дитини, варто звернутись до психолога в закладі освіти де навчається Ваша дитина. Також Ви можете звернутись до Інклюзивно-ресурснго центру, фахівці якого нададуть вам кваліфіковану допомогу чи консультацію.
